Музей дальньої авіації
м. Полтава
офіційний сайт
Музей дальньої авіації
м. Полтава
офіційний сайт
Українською  По русски 

Експонати музею

 
Museum page on Facebook Страница музея ВКонтакте



Ту-16К (За класифікацією НАТО - Badger (Борсук)

TU-16K (Badger )

Радянський важкий двохмоторний реактивний багатоцільовий літак. Випускався у різноманітних модифікаціях, включаючи ракетоносний варіант, літак-заправник, літак РЕБ та ін. Серійно випускався з 1953 по 1963 роки.

Був на озброєнні СРСР, Росії та країн СНД близько 50 років. Також був на озброєнні Єгипту, Іраку, Індонезії. Випускався за ліцензією у Китаї.

Заводський номер 82040414

Наліт 4127 годин

Літак перелетів із аеродрому Прилуки (184 гв. ВБАП) своїм ходом. Останній політ 27.09.1985 року.

Бортовий номер – 25 (оригінальний)

Озброєння: нормальне бомбове навантаження 3 000 килограмів, максимальне – 9 000 кілограмів. Бомби калібру 5 тон, 6 тон, 9 тон, що підвішуються на балковий тримач МБД 6, а бомби меньшого калібру - на касетні тримачі КД 3 і КД 4. Ракетне озброєння – одна або дві КСР 5, КСР 5 п, КСР 11, КС 10, БРЛС «Рубін 1 а», ПРС 1 Аргон, ОПБ 11 р, «Ріца»

КБ, очолюване А. Н. Туполєвим, використовуючи досвід, накопичений в період створення реактивних бомбардувальників - серійного Ту-14 і експериментального Ту-82 - на початку 1950р. почало роботи зі створення нового реактивного бомбардувальника дальньої авіації із стрілоподібним крилом. Дослідна машина отримала індекс «88».

Для нового літака в конструкторському колективі, керованому А. А. Мікуліним, в 1947-1951 рр.. побудували і випробували новий великогабаритний ТРД АМ-Е з тягою 9500 кгс. На 1951р. це був найбільший і найпотужніший двигун у світі. Витрата повітря нового ТРД становила 150 кг/с. Однак при компонуванні двигуна на літаку виникли труднощі у зв'язку з його великими розмірами, особливо з його довжиною. В результаті експериментів від початкового розміщення ТРД під крилом довелося відмовитися. Було прийнято рішення розмістити модернізований ТРД РД -3 з боків фюзеляжу у кореневій частині крила. Щоб запобігти перегріву обшивки фюзеляжу від вихлопних газів, осі ТРД були повернені на кілька градусів від осі фюзеляжу. Льотні випробування бомбардувальника середньої дальності, що отримав назву Ту-16, були розпочаті в 1952р.

На травневі свята 1954р. були продемонстровані в польоті над Москвою перші дев'ять серійних Ту-16. У День авіації в серпні 1955р. над Тушинським аеродромом пройшло вже 54 літака Ту-16 в строю.

На базі бомбардувальника Ту-16 було побудовано близько 50 різних модифікацій, у тому числі і перший вітчизняний реактивний пасажирський літак Ту-104 (на пасажирській модифікації були використані без змін крила, оперення, двигуни і шасі Ту-16). Після випуску 2000 машин до 1960р. виробництво Ту-16 було згорнуто. Бомбардувальник Ту-16 в різних модифікаціях до теперішнього часу використовується в бойових частинах ВПС Росії.

Слідом за базовою моделлю послідували носій ядерної зброї Ту-16А і ракетоносець Ту-16КС . Останній призначався для нанесення ударів по об'єктах без входу в зону дії засобів об'єктової системи ППО супротивника. Під його крилом підвішувались дві керовані крилаті ракети КС -1. Радіус дії Ту- 16КС становив 1800 км, дальність пуску ракет - 90 км.

Однак такий бойовий радіус не дозволяв вирішувати велике коло завдань і був явно недостатній. Для підвищення дальності польоту Ту -16 спроектували систему крильової дозаправки паливом у повітрі. У 1955 році на випробування вийшли дослідні екземпляри літака-заправника і літака, що заправлявся. Після прийняття на озброєння цієї системи в заправники (отримали позначення Ту - 16З) переоснащувати серійні машини. Завдяки тому, що обладнання і додатковий бак легко знімалися, літаючі танкери швидко могли бути перероблені в бомбардувальники.

У 1955 році на випробування поступив розвідник Ту- 16Р. Після їхнього успішного завершення цей літак будувався серійно в двох варіантах - для денної та нічної розвідки. У тому ж році конструктори приступили до робіт зі створення авіаційного ракетного комплексу К-10 , що включав до себе літак- носій Ту-16К-10, крилату ракету К-10С і систему наведення на базі бортової РЛС для ураження авіаносних ударних з'єднань . Цей комплекс надійшов на озброєння в жовтні 1961 року.

З 1959 року на Ту -16 почали відпрацьовувати нову РЛС, що значно розширює бойові можливості літака Одночасно в ОКБ А. Мікояна і А. Березняка велися роботи по створенню нових крилатих ракет класу "повітр-поверхня" . В результаті з'явився повітряний ударний комплекс К-11-16 , прийнятий на озброєння в 1962 році. Літаки Ту-16К-11-16 (також застосовувалося позначення Ту-16КСР з додаванням цифри 2 , 5 або 11 в залежності від типу ракети ) переобладнувалися з раніше випущених машин і могли нести по дві ракети типу КСР-2 або КСР-11 на крилових балкових тримачах. Ці КР мали дальність пуску 230 км, комбіновану систему наведення і могли оснащуватися ядерноюї або звичайною головною частиною. У тому ж році почалася розробка нового комплексу - К-26 з крилатою ракетою КСР-5, що мала дальність польоту до 400 км . З другої половини 60-х років він почав поступати для оснащення літаків - ракетоносців. Великий розвиток на базі Ту-16 отримали літаки радіоелектронної боротьби, також звані постановниками перешкод.

За своїми характеристиками і компонуванням дітище туполівців виявилося настільки вдалим, що дозволило без особливих проблем створити на його основі перший радянський реактивний авіалайнер Ту-104, що серійно випускався з 1956 року на Харківському авіазаводі.

Поставлявся Ту -16 і в ряд зарубіжних країн . Влітку 1961 25 машин у варіанті носія ракет КС -1 були поставлені до Індонезії. На початок "шестиденної війни" Єгипет мав у бойовому складі своїх ВПС близько 20 літаків цього типу, але через помилки військового керівництва країни вже в перші години після початку бойових дій майже всі вони були знищені на аеродромах. Надалі єгиптяни придбали партію Ту-16К-11-16, які брали участь у бойових операціях під час війни 1973 року. Літаки наносили ракетно-бомбові удари по ізраїльських РЛС та іншим об'єктам, причому була втрачена всього одна машина. Вісім бомбардувальників Ту -16 у складі іракських ВПС брали участь у війні з Іраном.

З 1958 року почалися поставки літака в Китай. Однак після ускладнення відносин з Радянським Союзом китайці організували виробництво Ту -16 на своїх авіазаводах . На той час він був єдиним стратегічним засобом нанесення ядерного удару у збройних силах КНР і з 1968 по 1987 рік китайці побудували 120 таких літаків під позначенням ІХун -6К (H-6D) . Останні варіанти були озброєні двома крилатими ракетами С-601 власного виробництва і мали більш досконале обладнання, в тому числі бортову ЕОМ і нову оглядову РЛС.

Екіпаж: 6-7 чоловік (в залежності від модифікації).

Розмах крила: 33 м;

Довжина: 34,8 м;

Висота: 10,4 м;

Площа крила: 164,65 м2;

Маса порожнього літака: 37200 кг;

Максимальна злітна маса: 79000 кг;

Маса палива: 36000 кг;

Силова установка: 2× ТРД РД-3М або РД-3М-500

Максимальна швидкість: 1050 км/год;

Практична дальність польоту без дозаправки: 5925 км;

Практична стеля: 12800 м;

Навантаження на крило (при нормальній злітній масі): 460 кг/м2;

Довжина розбігу: 900 м

Бойове навантаження (максимальне): 12410 кг

Ту-16К

Використовується модель із сайту http://www.3d-models.com.ua/

 
© 2013-2017 IT-студія KWit-service
© 2013-2017 Музей дальньої авіації