Музей дальньої авіації
м. Полтава
офіційний сайт
Музей дальньої авіації
м. Полтава
офіційний сайт
Українською  По русски 

Експонати музею

 
Museum page on Facebook Страница музея ВКонтакте



Мі-2 (За класифікацією НАТО - Hoplite)

Mi-2 (Hoplite)

Радянський багатоцільовий вертоліт, що розроблено в ОКБ М. Л. Міля на початку 1960-х років.

Заводський номер

Наліт XXXX годин

-----

Бортовий номер – 81

Військові варіанти, призначені для бойових операцій, можуть бути оснащені:

  • гарматою НС-23 та 6 кулеметами;
  • гарматою НС-23 та 2×16 НАР С-5;
  • гарматою НС-23, 2 кулеметами та 4 протитанковими керованими ракетами «Малютка»;
  • гарматою НС-23, 2 кулеметами та 4 самонавідними зенітними ракетами «Стріла-2М»


Наприкінці 1950-х років у Збройних силах і народному господарстві Радянського Союзу широке поширення отримав невеликий, легкий вертоліт Мі-1. Він був оснащений поршневим двигуном АІ-26В, що вже не відповідало вимогам того періоду. З'явилися проекти удосконалення вертольота Мі-1 (в тому числі з одним газотурбінним двигуном), проте вони не отримали схвалення. Під час проектних робіт у працівників ОКБ-329, керував яким Михайло Леонтійович Міль, народилася ідея використання на новому вертольоті силової установки, яка складалася б із двох газотурбінних двигунів. Це б значно підвищило надійність і безпеку під час польоту. Цей проект пізніше став відомий як В-2.

Спочатку найбільшу ініціативу в роботі над В-2 проявляли керівники ГПФ, але пізніше створенням нового легкого вертольоту зацікавилися і військові. В результаті 30 травня 1960 конструкторському бюро Міля було доручено створення вертольота в сільськогосподарській, пасажирській, транспортно-санітарній та навчальній модифікаціях. Новий вертоліт курирував заступник головного конструктора В. А. Кузнєцов. Головним конструктором став А. Х. Серман (пізніше його замінив А. А. Бритвин), провідним інженером з льотних випробувань був призначений В. В. Макаров. При створенні та доведенню В-2 працівники ОКБ Міля намагалися якомога більше застосовувати деталі та агрегати Мі-1, зокрема несучий гвинт, вузли головного редуктора, трансмісію і т. п.

Роботи з проектування силової установки для В-2 були доручені ленінградському ОКБ-117 на чолі з С. П. Ізотовим. Для нього розробка таких малих газотурбінних двигунів була абсолютно незвичною. ОКБ створило двигун ГТД-350 потужністю 400 л. с. За своїми характеристиками ГТД-350 сильно поступався іноземним двигунам, проте його створення дало можливість ОКБ Міля якнайшвидше спроектувати новий легкий вертоліт другого покоління, рівний за габаритами Мі-1, проте із більшою пасажиромісткістю (8 осіб замість 3) і більшою мірою із кращими льотно-технічними параметрами. У січні 1961 держкомісія схвалила макет В-2, і наприкінці літа цього ж року завод № 329 завершив роботи зі створення першого дослідного екземпляра.

7 жовтня 1961 льотчик-випробувач Г. В. Алфьоров вчинив на В-2 лютого зависання у землі і 15-хвилинний політ на невеликій швидкості. Вже в наступному місяці вертоліт поступив на державні випробування.

У грудні того ж року льотчик-випробувач Анопов Б. А. випробував другий дослідний В-2, а в початку 1962 року цей вертоліт був відправлений вже на державні випробування. Під час льотних випробувань 14 травня 1963 льотчиком-випробувачем Б. А. Аноповим та інженером-випробувачем НДІ ГВФ Л. Бабаджановим на другому прототипі був встановлений рекорд швидкості серед вертольотів цього класу (253,818 км / год на відстані 100 км). Для рекордного польоту спеціальне обладнання було видалено, щоб знизити лобовий опір, колеса головних стійок шасі були замінені роликами, а носові колеса - лижами. Пізніше, в 1965 році льотчицею Т. В. Русіян на тій же машині був поставлений новий рекорд - 269,38 км / год.

У вересні 1962 року перший дослідний екземпляр був представлений членам радянського уряду і представникам Польської Народної Республіки. Після цієї демонстрації було вирішено розпочати серійний випуск Мі-2 у Польщі, силами концерну PZL (пол. Państwowe Zakłady Lotnicze, Державні авіазаводи). На відміну від іншої радянської авіатехніки, на виробництво якої Польщею була отримана ліцензія (Ан-2, МіГ-15біс, МіГ-17Ф / ПФ), ця машина ще не вироблялась у СРСР.

26 серпня 1965 у Свиднику було піднято в повітря перший серійний Мі-2, виготовлений з радянських деталей. Перший політ Мі-2, який був повністю побудований в Польщі, відбувся 4 листопада 1965; вертольотом керував екіпаж у складі льотчиків В. Мерціка, К. Московича і X. Яровського.

Перші вертольоти були передані в СРСР для тестових польотів. Зовнішнім виглядом серійні Мі-2 мали відмінності від доопрацьованого другого прототипу (В-2): на них була відсутня кільова поверхня на хвостовій балці і відрізнялася форма отворів у передній частині «кабана» під повітрозабірником маслорадиатора (вони були не овальними, а прямокутними). Крім цього було змінено розташування антен радіостанції та проблискового вогню.

Вже наступного року серійне виготовлення Мі-2 було розпочато на повну потужність. Перший серійний вертоліт був повернутий ВПС Польщі 29 грудня 1966 після чотиримісячних заводських тестів.

У 1967 році відбулася міжнародна прем'єра, причому представляв новий вертоліт не Радянський Союз, а Польща. Серійний Мі-2П польського виготовлення (реєстрація SP-PSC, зав. № 530322047) був показаний на 27-й Міжнародній авіакосмічній виставці в Ле-Бурже під номером Н-152.1. У зв'язку з цим Комітет НАТО з погодженням авіаційних стандартів (ASCC) дав Мі-2 кодову назву «Хоплайт» (Hoplite - гопліт). У Польщі Мі-2 дали назву «Marabut» (марабу), проте воно не набуло поширення.

Масове виробництво вертольотів Мі-2 завершилося в 1992 році, до того моменту було побудовано понад 5400 одиниць

Екіпаж: 1 людина, 12 пасажирів.

Діаметр несучого гвинта: 14,50 м

Діаметр рульового гвинта: 2,70 м

Довжина (із лопастями, що обертаються): 17,42 м;

Висота: 3,70 м;

Маса пустого вертольоту: 2372 кг;

Максимальная злітна маса: 3700 кг;

Об'єм палива: н/д;

Силова установка: 2 ГТД Клімов ГТД-350

Максимальная швидкість: 210 км/год;

Практична дальність польоту без дозаправки: 580 км;

Практична стеля: 4000 м;

Вантажопідйомність: 1300 кг

Мі-2

Використовується модель із сайту http://www.cadnav.com/

 
© 2013-2017 IT-студія KWit-service
© 2013-2017 Музей дальньої авіації